Змії та павуки. Юрій Тарасюк

Змеи и пауки — мы очень часто сталкиваемся с ними на берегу. В то же время некоторые из них опасны для человека. Что делать в случае укуса ядовитой змеи или паука, как отличить ядовитых пауков и змей от неядовитых  — читайте в статье Юрия Тарасюка.

Вітаю!

В минулій своїй статті, зважаючи на період року = актуальність, я обіцяв відступити від опису протоколу базової підтримки життєдіяльності та розповісти про отруйних змій і павуків та допомогу при їх укусах. Отож!

ЗМІЇ

Єдиними зміями України, які становлять небезпеку для людини є гадюки. Вони населяють практично всю територію країни. Дещо спрощуючи, можна сказати, що на Поліссі живе звичайна гадюка (Vipera berus), в Лісостепу — гадюка Нікольського (Vipera nikolskii), а в Степу — степова гадюка (Vipera renardi; більш стара назва — Vipera ursinii). Всі інші (крім гадюк) змії України небезпеки для людини (принаймні, з точки зору своєї отруйності) не становлять. Важливо підкреслити, що степова гадюка і гадюка Нікольського внесені до Червоної книги України.

Таким чином, єдиною небезпечною змією на степових ділянках Донецької та Луганської областей є степова гадюка. Це невелика (довжина з хвостом не перевищує 65 см), не дуже рухлива змія з дуже характерною зовнішністю — на світлому фоні її тулуба розкидані темні плями, які часто шикуються в зигзагоподібний візерунок.

Молоді гадюки харчуються комахами, потім ящірками; дорослі — мишоподібними гризунами й дрібними птахами. В прохолодну погоду, гадюку найімовірніше зустріти на відкритих місцях, які добре прогріваються; в спеку гадюки переносять пік своєї активності на менш жаркий час. Полюють вони переважно вночі, сидячи в засідці біля тих місць, де багато шансів зустріти жертву. Гадюка кусає мишу, вводить в неї отруту і тут же відпускає. Запах укушенной миші змінюється. Гадюка пройде по запаховому сліду, знайде і з’їсть мишу, яку вже перетравлює зсередини введена в неї при укусі отрута. Отже! Щоб зменшити шанси зіткнутися з гадюкою : там, де знаходяться люди, повинно бути якомога менше мишей. Щоб зменшити кількість мишей, слід прибирати доступну для них людську їжу і її залишки, а також вичищати укриття, в яких можуть ховатися миші. Це дуже корисно і з епідеміологічної точки зору.

На ділянках лісостепу уздовж Сіверського Дінця можна зустріти інший вид гадюк — гадюку Нікольського. Від двох інших згадуваних видів вона відрізняється вугільно чорним кольором (Рис. 7 зліва та посередині). На Поліссі мешкає звичайна гадюка з досить різноманітним забарвленням, але неминучим «гадючим» зовнішнім виглядом.

 Всі ці гадюки — невеликі, не дуже рухливі, досить товсті змії. Їх голови розширені до заду, а задня половина голови покрита лускою, а не великими щитками.

Місцеве населення півдня України часто боїться жовточеревого або каспійського полоза (Dolichophys caspius). Це велика рухлива змія, яка іноді досягає 2,5 метрів в довжину і має однотонне забарвлення (у молодих особин видно не різко виражені плями).

Жовточеревий полоз — практично єдина змія України, яка може нападати на людину «з власної ініціативи»; він згинається пружиною й робить різкі випади, іноді, кусаючи в обличчя. Така атака справляє на людину сильне психологічне враження, після чого жовточеревий полоз має час, щоб безпечно сховатися. Його укус безпечний; мінімальними пошкодженнями шкіри, які наносять його недовгі тонкі зуби, можна знехтувати. Історії про півтораметрових гадюк та «Кобр» на півдні України (які виявляються каспійськими полозами), страхи перед мідянками й іншими не шкідливими зміями пов’язані з не освідченістю (в цьому плані) населення.

Ймовірно, найпоширенішою змією півдня України є водяний вуж (Natrix tessellata) — навколоводна змія, яка харчується рибою. Його забарвлення дуже різноманітне. Типовим є наступне : на темно- або світло-коричневому чи пісочному тлі в шаховому порядку розкидані більш темні плями; зустрічаються однотонні й, навіть, практично чорні водяні вужі. Гадюки можуть плавати, але у воду заповзають дуже рідко (особливо степові гадюки) й намагаються якомога швидше з неї вибратися.

Як уникнути укусу гадюки?

Сама по собі нападати на людину гадюка не буде ні за яких обставин. Однак, в зв’язку з тим, що ця змія не дуже рухлива, вона може опинитися в ситуації, коли людина буде являти для неї дійсну або уявну загрозу. У такому випадку вона буде захищатися укусом. Щоб не постраждати від укусу гадюки, там, де можуть бути змії — не ходити босоніж, дивитися під ноги, не збирати навпомацки предмети на землі, в траві, кущах. Високі черевики, вільний одяг з щільної тканини, рукавички з товстої шкіри надійно захищають від випадкового укусу гадюки! Якщо ви зустріли гадюку, їй просто потрібно дати можливість забратися геть. Для людини зустріч з гадюкою особливої ​​небезпеки не становить. Якщо гадюка лежить на вашому шляху, ви можете просто сильніше тупнути ногою по землі, і вона сама спробує сховатися. У самому крайньому випадку гадюку можна підчепити палицею (як мінімум, півметрової довжини) й відкинути в бік.

Алгоритм дій :

 Клінічна картина токсичної дії зміїної отрути залежить від багатьох обставин : віку, розмірів тіла та стану здоров’я постраждалого, місця укусу, розміру змії, ін. Найбільш небезпечними є укуси змії в шию, обличчя та волосисту частину голови. Крім того, чим вища температура повітря, тим інтенсивніше розвиваються симптоми. Менш безпечні укуси в кінцівки, в той же час вони найбільш часто зустрічаються.

Реакції на укус змії можна розділити на локальні (місцеві) та системні (загальні). До локальних відносяться : 1) гіперемія (почервоніння); 2) крововиливи; 3) набряк; 4) біль в місці укусу. При важких формах отруєння відмічаються множинні крововиливи та пухирі, що поширюються на кінцівку чи тулуб, збільшення регіонарних лімфатичних вузлів, їх болючість (лімфаденіт), тромбоз вен. Розвивається просякання тканин кров’ю. Кінцівка набуває синюшного чи аспідно-сірого відтінку. За короткий час з’являються системні реакції : 1) млявість; 2) блідість шкіряних покривів; 3) підвищене потовиділення; 4) спрага; 5) блювання; 6) біль в животі; 7) тахікардія (часте серцебиття); 8) гіпотензія (зниження артеріального тиску). Розвиток колаптоїдного стану призводить до серцевої недостатності, ослаблення дихання, й, нарешті, до смерті. Можливі бронхоспазм, коагулопатія (порушення здатності крові до згортання), гемоліз (руйнування клітин крові), судоми. Звертає на себе увагу порушення співвідношення температури тіла та пульсу — при невисокій лихоманці (37,2 — 37,8°С) пульс сягає до 120 і більше ударів за 1 хвилину. Рана на місці укусу кровоточить, можуть з’являтись виразки та некрози. В перші 30 — 90 хвилин відмічаються гіперкоагуляція (підвищене згортання крові), множинні мікротромбози капілярів. Після цього з’являються фаза гіпокоагуляції (знижене згортання крові) й кровотеч (носові, шлунково-кишкові, гематурія). Смертність від отрути гадюк становить, за даними різних авторів, від 2 до 12 %. Разом з тим, змії, від яких гине більшість укушених, зустрічаються тільки в тропіках; змій, укус яких не залишав би шансів на виживання, не існує. Що стосується гадюк нашої країни, випадки загибелі дорослих людей від їх укусу (а не від варварських методів «лікування») взагалі невідомі.

1) Якщо укус зроблений через одяг, звільніть місце укусу і видаліть краплі отрути, які можуть перебувати на одязі та шкірі.

2) Після укусу, негайно розпочніть висмоктування отрути з ранки, залишеної зміїними зубами — швидке та правильне висмоктування може видалити близько половини отриманої дози отрути. Її можна висмоктувати : 1) ротом, часто спльовуючи та споліскуючи його водою (в разі наявності в роті ран — відсмоктувати отруту небажано); 2) спеціальними приладами для висмоктування отрути; 3) звичайним пластиковим шприцом, передня частина якого рівно зрізана, щоб щільно прилягала до шкіри навколо місця укусу.

Через 15 хвилин з моменту укусу або після початку розвитку набряку — висмоктування отрути слід припинити. З урахуванням розвитку майбутнього набряку кільця, браслети, годинники, ін. з укушеної кінцівки повинні бути зняті. Масаж місця укусу та його рухомість повинні бути мінімізовані (під час висмоктування отрути можна масажувати укушену ділянку в напрямку «до ранки», покращуючи таким чином виділення отрути).

Категорично не слід : 1) робити розрізи в місці укусу; 2) припікати його гарячими предметами; 3) прикладати холод; 4) накладати тиснучі пов’язки. Всі ці дії посилять локальне пошкодження тканин та призведуть до їх загибелі на великих ділянках, отруєння організму продуктами розпаду й інших неприємностей.

3) Після висмоктування (або без нього) продезінфікуйте місце укусу якимось із антисептиків, накладіть чисту суху пов’язку й намагайтеся зберігати спокої і знаходитися в прохолодному місці. Уражену кінцівку бажано іммобілізувати, зменшивши таким чином швидкість лімфо- та кровообігу (з якими отрута розноситься по всьому організму, викликаючи системні реакції). Важливо зробити це так, щоб не перетиснути набрякаючу кінцівку в якомусь одному місці, що може призвести до посилення болю та прогресування локальних реакцій.

Панічний чи збуджений настрій постраждалого, викликаючи пришвидшеня серцебиття і, відповідно, лімфо- та кровообігу — істотно погіршує його стан. Постраждалому потрібно пояснити, що загрози життю немає і його завдання — розслаблено лежати в прохолодному місці, побільше пити, часто мочитися, побільше дрімати і спокійно чекати, доки його організм впорається з наслідками ураження зміїною отрутою. На жаль, міфи про «страшну силу зміїної отрути» заважають цьому. Разом з тим, укус, навіть, найстрашніших видів змій, що мешкали в СРСР чи в Афганістані (наприклад, гюрзи (Macrovipera lebetina)), зовсім не був «смертним вироком». При укусі гюрзи без будь-якого лікування виживало 85 % постраждалих.

4) Огляньте постраждалого. Обов’язково визначте частоту дихання, рівень артеріального тиску та частоту серцевих скорочень.

5) Виміряйте окружність (обвід) укушеної кінцівки на рівні набряку та на 10 см вище від нього.

6) Встановіть внутрішньовенний катетер. В разі потреби — налагодьте інфузію сольових розчинів.

7) Надавайте допомогу простраждалому, залежно від симптомів (проявів) :

— страх, паніка : моральна підтримка, седативні (заспокійливі) препарати (сібазон, ін.);

— біль : анальгетики (знеболюючі);

— блювота : покладіть постраждалого на бік, в разі потреби — встановіть НФТ; протиблювотні;

— алергія, набряк : антигістамінні (протиалергічні) препарати;

— гіпотонія : підняти ноги вище серця, голову опустити; мезатон;

— бронхоспазм : доступ повітря, кисень, еуфілін;

— анафілактичний шок : адреналін, гормони (преднізолоен, гідрокортизон).

За постраждалими з легким ступенем тяжкості слід наглядати протягом 6 — 8 годин, середнім або важким — не менше 24 годин.

Терапію антитоксином не потрібно проводити у всіх 100 % випадках отруєнь!

Покази до призначення антитоксина

І. Системна інтоксикація :

— геморагічні реакції (спонтанні кровотечі, тромбози, ін.);

— серцево-судинні реакції (шок, гіпотензія, аритмія, серцева недостатність, набряк легень);

— нейротоксичні реакції (порушення свідомості, галюцинації, ін.);

— генералізований гострий некроз скелетних м’язів.

ІІ. Важка місцева інтоксикація :

— набряк, що охоплює більше половини укушеної кінцівки, чи наявність великих пухирів або крововиливів;

— великий ризик некрозу пальців, укушеної кінцівки.

ПАВУКИ

Найбільш небезпечним павуком, що мешкає в Україні є каракурт (Latrodectus tredecimguttatus). Його укус не менше небезпечний, ніж укус гадюки; всі інші павуки України, якщо і можуть прокусити шкіру — є не небезпечнішими ос чи бджіл.

Загалом, каракурт виглядає досить зловісно — це округлий чорний павук, на череві якого можуть бути невеликі червоні або білі мітки.

Самка більша за самця (1 — 2 сантиметри); істотну небезпеку становить тільки вона. Каракурт — осілий павук. Його павутина розміщується в затишних місцях, в норах гризунів, ямах. У спеку в середині літа павуки можуть переміщатися, шукаючи собі нове місце (чи просто в пошуках прохолоди). В цей період, вони можуть заповзати в складки одягу, що лежить на землі, намети, інші місця, де можуть контактувати з людиною.

Алгоритм дій :

Одяг та взуття, які лежали на землі перед надяганням слід оглядати. При переміщенні по степових та пустельних ділянках слід звертати увагу на невеликі сітки павутини, що розташовуються в заглибленнях землі та на невеликих схилах. Сідаючи та (або) лягаючи на землю слід її, наскільки це можливо, оглянути. Шарити незахищеними руками в тих місцях, де може бути каракурт, вельми небезпечно. Виявивши на собі павука, не слід намагатися його розчавити (вкусить); його потрібно акуратно скинути різким рухом. У тих ситуаціях, коли контакт тіла з поверхнею грунту чи заростями трави неминучий, необхідно захищати шкіру щільним одягом.

Яд каракурта нейротоксическое — локальные проявления при его укусе выражены, зато системные могут быть достаточно серьезными: сильная боль, ухудшение самочувствия, вплоть до потери сознания, бред. Общая слабость после укуса каракурта может храниться до месяца (значительно дольше, чем после укуса гадюки).

При укусе каракурта яд вводится в кожу на небольшую глубину (до 0,5 мм). Поэтому, сразу после укуса (в течение 1 — 2 минут) приложите к этому месту головку спички и зажгите ее, прижимая к коже. Можно прижечь место укуса сигаретой. G После 2 минут эти действия теряют смысл (яд успевает распространиться).

В остальных — оказывайте помощь пострадавшему, как при укусе гадюки.

В следующей статье я вернусь к разбору пунктов протокола базовой поддержки жизнедеятельности и подробно расскажу о нарушении проходимости дыхательных путей и дыхания, методы борьбы с ними.

Будьте осторожны! И крепкого вам здоровья!

Юрий Тарасюк, сертифицированный инструктор по тактической медицины, председатель общественной организации «Белые береты — Ровно», сосудистый хирург — специально для онлайн-журнала carpfishing-media.com
Использование материалов сайта без согласования с редакцией запрещено 
Запись Змеи и пауки. Юрий Тарасюк впервые появилась CarpFishing Media .
Возможно Вам будет интересно:
Поделиться публикацией
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий